.png)
До Дня Матері
До Дня Матері
Кожного року 10 травня весь світ відзначає День Матері. З усіх куточків землі діти летять до своїх мам з букетами квітів та подарунками, щоб привітати їх із цим світлим святом. Якщо ж мама пішла в потойбіччя – їдуть вклонитися її пам’яті…
- Мама… мала вітчизна… свята домівка…Для мене це не просто слова, - говорить Кондратенко Ніна Миколаївна – Мамина колискова пісня – то відлуння щасливого дитинства, де молоді батьки, де відбувається осмислення гармонії й краси, одвічного і святого. Це край, де колосяться пшениці і жита, а біля охайних затишних осель цвітуть квіти.
Для мене відкривала ти світи,
Покликала в незвідані дороги,
Благословляла гідно їх пройти:
Без відчаю і без тривоги.
Ось пісня мене веде до школи, у країну Знань, де її величність Учитель «сіє усе те, що знає. Жде і надіється, що проросте світлим пагінчиком зерня оте». Для нас, випускників 1976 року, таким Митцем (адже справжній учитель не буває простим інформатором) стала Северенчук Меланія Іванівна (на жаль, у цьому році її не стало). По-материнськи ця невеличка на зріст жінка прийняла нас у свій клас, навчила багатьом компетентностям, розвивала творчі здібності: наш клас був основою шкільного хору, ми вміли танцювати, декламували вірші, артистично виконували п’єси. Бувало так, що весь святковий концерт будувався з наших номерів, і режисером незмінно була Меланія Іванівна. Пам’ятаю, як вона підходила із скрипічним ключем-камертоном до кожного із нас, брала ноту і підказувала, як потрібно співати. І пісня оживала, вела нас по незримому місточку до вічного, святого – до Мистецтва. Повірити в себе, відчути найпотаємніше, творче, що є в тобі, зробити правильний вибір у житті – це все від неї, Педагога від Бога:
Пусть волосы покрыла седина,
И жизни дней промчалось много…
Как дорога для нас она –
Учитель, Педагог от Бога!
Учила нас добро вершить,
Себя дарила людям.
Тепла святой ее души
Вовеки не забудем.
Так своїми спогадами поділилась на вечорі зустрічі випускників 1976 року Кондратенко Ніна Миколаївна.
Сьогодні вона вчитель-методист Броварської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, викладач російської мови та зарубіжної літератури, передає свій досвід і знання підростаючому поколінню. А ще вона пише вірші – про природу, життя, любов до близьких їй людей і до рідної землі. І все те, що її оточує, оживає у поетичних рядках.
Ніна Миколаївна вітає своїх земляків з Днем Матері і дарує їм свої вірші:
Подяка матері
Дякуємо мамі, що в нас вона є!
Втішить, погладить, всім раду дає,
Пісню співає, розказує казку…
Дякуємо мамі за все!
Дякуємо їй, що вона справедлива,
Лагідна, ніжна і завжди красива.
Нас доглядає, від бід збереже.
Дякуємо мамі за це!
Люба матусенько! Мила, єдина,
Роду, землі і сім’ї берегиня!
Хай бог довголіття й здоров’я пошле!
Дякуємо, рідненька, що ти у нас є!
Моє село
Тут дерево моє, свята моя домівка…
Дитинство тут пройшло, і молодість цвіла,
Біля воріт буяли старі верби,
І стежечка від них, в життя що повела.
У полі тут пшениця золотиться,
Рожевим цвітом тут сади буя.
До сонечка радіють кругом діти,
Багатством множиться земля.
Моє село! Моя мала вітчизно!
Мої знайомі, друзі і рідня,
Хай лине наша пісня над ланами,
Мого дитинства світле відчуття.
І вірю я: ніхто нас не здолає,
Поки ми дружна і міцна сім’я!
Моє село! Моя свята вітчизна…
Випускникам 1976-го
На зустріч із дитинством поспішаєм,
В минуле нас покликали роки,
Коли ми нову школу будували,
І молоді були наші батьки.
Старенькі фотографії гортаєм:
Ось Вітя, Толя, а оце – наш клас…
Життя, як сторінки минає –
Немає багатьох вже серед нас.
Ми всіх згадаєм поіменно,
Розкажемо історії свої:
В кого яка сім’я, і про онуків,
А ще гуртом співали «Дударів».
Любаша про «Блоху» нам нагадала,
А Ігор виконав «Про клен» на «біс».
І Таня весело так танцювала,
Вистукуючи каблучками твіст.
Тут Ваня, Вова, Ліди, Валя,
Наташа, Толя, Ніна, Олексій…
Як здорово, що ми зустрілись,
Дітьми на мить стали усі.
Хоч наші голови покрила сивина,
І вже поважними ми стали,
Подяку щиру долі віддаємо,
Що разом нас колись усіх зібрала!
На зустріч із дитинством поспішали.
***
Бессмысленно стараться убежать
От мыслей, что гнетут тебя всегда.
Нельзя грехи безумьем оправдать,
Грехи на нас лежат - не смоет их вода.
Они наш крест, они душевный камень,
Они давлеют, сердце бередя,
И душу жгут, как негасимый пламень,
Как ненасытный червь, тебя едят.
Пусть падший Ангел, что душой владеет,
Отступит – в этом Истина проста:
Я душу, что грехами леденеет,
Очищу по дороге с именем Христа!
***
Свой путь пусть каждый выбирает,
Но ведь расплата не потом,
А в этой жизни наступает.
Но каждый день, с восходом солнца,
Дано увидеть Истины оконце,
А выбор за тобой! –
Иди, дерзай, «Камо грядеши?»
Ну-ка, угадай!
***
«Весна іде, красу несе…»
Радіють всюди люди.
Невесело лише мені,
Страждання давить груди.
Немає милого… В АТО!
Воює він на сході,
Недавно смс прислав:
«Жива іще піхота!»
Коханий мій! Мій соколе!
Благаю тебе дуже –
Додому повернись живим,
Врятуйся, милий друже!
Зустрінем ми свою весну,
Зустрінем на світанку,
І знов дерева зацвітуть
І квіти біля ганку.
Я міцно тебе обійму,
Прижмуся до серденька,
Молитву Богу вознесу
За тебе, мій рідненький!
*Автор віршів - Кондратенко Ніна Миколаївна, на фото – автор
Довідка за телефоном (097)-149-25-28.