Соціальний ролик проти насилля

Дивитись тут...

/Files/images/pDZtMcMBtWk.jpg

Проблеми, пов’язані зі знущанням або насиллям

Класифікація психічних та поведінкових розладів містить наступні категорії:

1. Фізичне знущання над дитиною

До фізичного травмування дитини належить будь-яке “невипадкове” ушкодження, що нанесене батьками або вихователями. Найбільш переконливим способом підтвердження цього є зовнішні фізичні ознаки. Однак значимими можуть бути також і поведінкові ознаки.

2. Сексуальна наруга над дитиною

Ця категорія визначається як будь-яка сексуальна дія, що містить наступні форми поведінки (але не обмежуються ними): непристойне оголення, непристойні дотики, статевий акт, що здійснює дорослий із дитиною з метою отримання сексуального задоволення. Кровозмішення (інцест) визначається як сексуальна експлуатація дитини до досягнення нею 18 років родичем або не родичем, Ала людиною, що посідає в сім’ї дитини місце людини, що викликає до себе довіру.

3. Занедбаність дитини

До фізичної занедбаності дитини належить неспроможність батьків або вихователів забезпечувати основні потреби дитини, наприклад, в їжі, одязі , житлі, медичній і стоматологічній допомозі, а також у нагляді та контролі. До емоційної занедбаності належить хронічна нездатність батьків або вихователів надавати дитині любов, надію, підтримку, що необхідна для розвитку стійкої здорової особистості.

Права дітей :

1. Діти мають право на повагу. Дитина – це особистість, а не річ.
2. Діти мають право бути самим собою – бути такими, якими вони можуть стати залежно від їх можливостей.
3. Діти мають право на ставлення до себе як до унікальної неповторної індивідуальності.
4. Діти мають право на матеріальне забезпечення.
5. Діти мають право на почуття психологічної безпеки.
6. Діти мають право на досить зрілих батьків, які можуть супроводжувати їх на шляху подорослішання.
7. На кожному етапі розвитку діти мають право на таке відношення до себе, яке б враховувало їх вікові можливості.

Жорстоке поводження з дітьми

Що таке жорстоке поводження з дітьми?

Існує багато форм жорстокого поводження з дітьми і багато способів, якими воно здійснюватиметься. Це може статися з дитиною будь-якого віку: від народження до того часу, коли вона стає незалежною.
Причиною деяких випадків є дії дорослих. Дитина може бути поранена, покалічена, зґвалтована. Інші форми пов’язані з тим, що дорослі не піклуються про дітей або не задовольняють їхні життєві потреби.

Основними формами жорстокого поводження є:

1. Фізична: батьки завдають дитині фізичного болю, ранять або вбивають її. Це може бути у формі побоїв, струсу. Здавлювання, припалювання і укусів. Також сюди відносимо ситуації, коли дитині дають отруту, неадекватні ліки і алкоголь або навмисне душать чи топлять.В деяких випадках надмірна сила може проявлятися при годуванні чи пеленанні.
2. Сексуальна: якщо діти (дівчатка або хлопці) використовуються дорослими для задоволення їхніх (дорослих) сексуальних потреб. Це можуть бути пестощі. Статеві акти, мастурбація. Оральний чи анальний секс, а також демонстрація дітям порнографії. Включаючи відеофільми.
3. Емоційна: якщо діти відчувають постійний брак любові і душевного тепла, погрози, крики, висміювання. Це може призвести до втрати впевненості в собі і самоповаги. Дитина стає знервованою і замкненою. Вона перестає довіряти дорослим людям.

Ознаки сексуального насильства:

§ Агресивна поведінка, спалахи роздратування.
§ Відчуження, байдуже ставлення до всього.
§ Зайва поступливість.
§ Зайва настороженість.
§ Зайва сексуальна поінформованість (слова, поведінка та ігри, що не відповідають віку дітей).
§ Тривала відкрита мастурбація, агресивні сексуальні ігри.
§ Біль в животі (невідомого походження).
§ Проблеми з їжею – від переїдання до повної втрати апетиту.
§ Тривожні сни, нічні кошмари, нічне нетримання сечі.
§ Повернення до більш ранньої поведінки. Депресія.
§ Таємниці у відношеннях між дорослим і дитиною, спроби виключити з цих відношень інших людей.
§ Страхи перед певною людиною, небажання залишатися з кимось.
§ Дитина виглядає радісною тільки в школі.
§ Дитина не бере участі в шкільних справах. У неї мало або зовсім немає друзів.
§ Дитина починає гірше вчитися.
§ Дитина не довіряє дорослим, особливо тим, хто знаходиться поруч із нею.
§ Дитина втікає з дому, здійснює спробу самогубства, спричиняє собі пошкодження.

/Files/images/razdelitel-27.gif

Рекомендації для батьків підлітків

1. Дорослі повинні надавати допомогу підліткам при визначенні їхньої мети, усвідомленні наслідків своїх вчинків, осмисленні зв’язку між вчинками та рисами характеру, розвитку потреби в самореалізації.

2. Підлітки хочуть, щоб батьки вислуховували і розуміли їх, щоб з батьками можна було спілкуватися. Тому стратегія, орієнтована на зацікавленість дитиною, допомогу їй, приділення достатньої уваги є виграшною і ефективною.

3. Підлітки воліють приймати поради з особистих, сімейних, навчальних і філософських питань частіше від матерів, ніж від батьків.

4. Одна з головних умов успішного „проходження” всієї родини через кризу підліткового періоду дитини – прийняття дитини батьками такою, якою вона є.

5. Підлітки хочуть, щоб батьки довіряли їм. Довіра до дитини – запорука формування близьких стосунків з нею!

6. Використовувати більше слів заохочення. Проте не потрібно хвалити дитину занадто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс.

Підлітковий період потребує переосмислення батьками свого ставлення до дитини. Підлітки хочуть, щоб батьки ставилися до них як до самостійних дорослих людей і не заважали їм стверджувати свою особистість і незалежність, не заважали їхній індивідуалізації

/Files/images/razdelitel-27.gif

«Виставка мудрих порад»

1. Розуміти, а не звинувачувати.

2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не допускати розходження між словами і власними діями «Роби, як я», а не «Роби, як я кажу».

3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а її поведінці.

4. Зауважувати позитивне в житті.

5. Жити «тут і сьогодні», не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.

6. Не жити замість дитини, але бути поруч, щоб допомогти, якщо необхідно.

7. З дитиною можна сперечатися, а не сваритися.

8. Якщо є сумніви, покарати чи ні, краще не карати.

9. Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини – ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним.

10. За один раз – одне. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суворим, але тільки одне за все одразу, а не по одному за кожну провину.

11. Салат із покарань – страва не для дитячої душі! Покарання – не за рахунок любові, що б не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді, на які вона заслуговує.

12. Строк давності. Краще не карати, ніж карати з запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

13. Покараний – пробачений. Інцидент вичерпаний. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ні слова!

14. Без приниження. Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження.

15. Необхідно прийняти, як реальність, що дитина, не будучи досконалою, не може не засмучувати тих, хто її любить.

16. Для створення здорових, гармонійних взаємин між батьками й учнями важливо керуватися: терпінням, розумінням, поступливістю, повагою, любов’ю.

/Files/images/razdelitel-27.gif

Подолання страхів та фобій

У кожної людини в житті настає момент, коли вона чогось боїться. За законом природи нам страшно робити щось нове, особливо те, що раніше ніколи не робили. Виробляється більша кількість адреналіну, а серце починає битися все частіше. Так організм показує нам, що його тіло може перебувати в небезпеці. Як правило, таке відбувається, якщо ми пізнаємо щось непізнане або ще раз переживаємо ті події коли нам було страшно.

Відчувати страх так само природно, як дихати. Страх обгрунтований, коли людині загрожує небезпека. Але іноді він трансформується в так звані фобії, коли людині, начебто, нічого не загрожує, але він відчуває сильний душевний дискомфорт. Фобія – це рефлекторний страх перед відсутньою, хоча і можливої, небезпекою; це страх, який, звичайно ж, має причину і продиктований попереднім досвідом. “Людина, що постраждала у корабельній аварії боїться і тихої води” – ці слова Овідія гранично точно і коротко описують психологічний механізм появи фобій.

Страх – джерело життя, тому відчуттів страху, які іноді до нас навідуються, не треба боятися, вони природні. Людина, як ніяка інша істота, може стримувати свої інстинктивні пориви; наш розум може успішно боротися з розгулом страху. Треба тільки розібратися в собі.

Як подолати страх

Є два варіанти поведінки зі страхами: 1-й – відступити перед ним, 2-й – побороти страх. Коли, відчувши страх, ми діємо за першим варіантом наш «багаж страхів» весь час поповнюється, що свого часу знижує самооцінку, яка безпосередньо впливає на впевненість у собі і заважає роботі і життю в цілому. Застосовуючи другий принцип ми відкидаємо ті страхи, які заважають досягненню нашої мети вбік і досягаємо успіху. У цьому випадку людина отримує набагато більше задоволення від виконаної роботи та гордості за себе, ніж було витрачено сил на подолання певного страху.

Як побороти нашого злісного ворога, який дуже часто заважає нам:

1) Будьте впевнені, що у вас все вийде;

2) Відчувши страх, не концентруйтеся на ньому, інакше він ще більше посилиться. Краще спрямуйте свій погляд на вирішення даної проблеми;

3) Якщо страх дуже сильний подумки «проженіть» ситуацію, як ви його долаєте(уявіть собі, як ви справляєтеся з ним, і що при цьому відчуваєте себе спокійно і легко: проїжджаєте певну ділянку дороги, стрибаєте з парашутом, виступаєте перед аудиторією…);

4) Напишіть на папері те, чого ви боїтеся і спаліть або порвіть аркуш і викиньте його(при використанні даної методики буде легше зробити те, чого ви боїтеся);

5) Подумайте: що найстрашніше може статися, якщо я це зроблю? А якщо ні-що мене чекає? Може насправді, не такий страшний вовк, як його малюють?

6) Зробіть те, що вам страшно один раз, щоб надалі почувати себе більш впевнено.

Пам’ятайте, що страхи властиві всім, тільки одні люди йдуть їм на зустріч і перемагають їх, а інші – весь час тікають, а страхи весь час їх переслідують. Тому що від страху втекти неможливо, так як він створюється і живе тільки в нашій уяві. До якого типу людей ставитеся ви? Сподіваємося, що наведені вище поради допоможуть вам знайдети в собі сили, щобподолати страхи і забути про них раз і назавжди.

Фобії та їх ознаки

У нашому насиченому подіями, людьми, предметами житті з'явилося безліч нових видів страху, від яких часто буває важко позбутися — так народжується всім відомий стан, названий фобією. Сьогодні фобії — досить поширене явище. Люди можуть боятися всього: павуків, висоти, замкнутого простору, смерті і навіть є такий вид фобії як «фобофобія» — боязнь придбати якусь фобію.

Основною ознакою фобії є уникнення ситуації, в якій зазвичай з'являється відчуття страху або паніки. Ці почуття легко впізнаються за такими ознаками:

· Прискорене серцебиття,

· Почуття млявості, заціпеніння,

· Спазми в горлі, задуха,

· Передчуття непритомності,

· Холодний піт,

· Блювота або розлад шлунка,

· Тіло перестає слухатися,

· Почуття того, що сходиш з розуму.

Наявність чотирьох з цих ознак передбачає наявність фобії.

Як побороти страх?

Сьогодні психотерапевтами розроблено досить методик, які здатні подолати будь-який вид настільки неприємного відчуття як страх. Якщо вами оволодіває страх до чого-небудь, неважливо — до літака, до заміжжя, до переїзду — не обов'язково відразу бігти до психолога. Можливо, ви й самі зможете впоратися зі ситуацією, що склалася.

Практичний психолог Ключников Сергій Юрійович, академік Російської академії природничих наук , рекомендує розглянути свій страх як би з боку. За його методикою в момент страху можна спробувати уявити окремо кожний напружений м'яз, скуті ноги, задубілі руки, почути стукіт свого серця, відчути хаос в голові. А потім подумки відірвати себе від цього заляканого тіла і рішуче сказати собі: «Страх — це не Я!»

Можна уявити собі свій страх у формі чогось, що можна легко зруйнувати, знищити або того, що саме здатне зникнути (наприклад, хмарки, які випаровуються).

Кiлькiсть переглядiв: 219